Ефект Даннінга - Крюґера: про самооцінку "всезнайки"
Про те, як багато "експертів" насправді являються самозванцями та чому так відбувається.
Student_Rostik_Laba

Існує закон, що чим більше людина знає, тим більше усвідомлює скільки ще є незвіданого та непідвладного її розуму. Також цей закон працює і навпаки: чим менше людина знає, тим впевненіша у своїх знаннях та безмежних можливостях. Чому деякі люди не можуть адекватно оцінювати свої вміння, які наслідки це може викликати та як відрізнити справді компетентних людей?

Яким чином ефект виявили вчені?

Тему роздутої самооцінки та ілюзії компетентності детально дослідили Девід Даннінг та його аспірант Джастін Крюґер, після того, як у 1995 році відбулось максимально дивне пограбування. Доволі масивний чоловік середнього віку, що був зовсім незамаскований, виніс гроші з двох банків, а проходячи попри камери він дивився у них та посміхався. Цієї ночі поліція затримала грабіжника. Побачивши себе на записах з камер, він був просто приголомшений.

Як потім дізналися слідчі, злочинець вважав, що йому не потрібна маска, оскільки він обмазався лимонним соком. Лимонний сік використовується як невидиме чорнило, тому по логіці грабіжника, поки він не знаходився біля джерела тепла, мав залишатися невидимим перед камерами. Експертиза показала, що злодій не був божевільним чи під наркотичним впливом, він просто дуже помилявся.

За допомогою цієї ситуації Даннінг та Крюґер дійшли висновку, що деякі люди здатні завищувати свої вміння в різних соціальних та інтелектуальних сферах і розробили декілька експериментів, одним з яких було опитування водіїв про те як вони оцінюють свої навички водіння. 80% дали оцінку вище середнього, що статистично просто неможливо! Схожі тенденції спостерігаються, коли люди оцінюють свої таланти чи популярність. Якщо Ви подивитесь шоу талантів, то зможете зауважити шок на обличчях учасників, які не пройшли кастинг. Вони свято вірили, що перемога вже у них в кишені.

Як страждають від них розробники?

Такі викривлення дуже часто можна спостерігати в розробників на початку кар’єри. Написавши якусь одну-дві програми, програміст починає думати, що тепер вже і море по коліна, а компанія NASA чекає його з відкритими обіймами. Найчастіше таку “хворобу” отримують люди від одного до двох років досвіду в цій галузі. Тоді починає здаватися, що ти зрозумів систему і можеш поставити її на лопатки. Трішки згодом приходить усвідомлення, а за ним і розчарування, що це лише початок і насправді ти не знаєш нічого, а програмування — це безперервне навчання.

Суть в тому, що дійсно компетентні люди, на відміну від некомпетентних, відкриті до критики та в стані контролювати свою самооцінку, відштовхуючись від зворотного зв’язку інших людей та постійного самоаналізу.

Іноді ми робимо речі, що ведуть нас до успіху, а часами розум дає слабину, як у випадку з лимонним соком, і ми робимо ірраціональні, а буває недоречні та безголові вчинки. Фокус полягає в тому, щоб навчитися оцінювати себе об’єктивно. Не обманювати себе ілюзією ідеальності, а систематично переглядати свою компетентність.

Зрештою, як казав Конфуцій:
Неосвіченість частіше породжує впевненість, ніж знання.

Тому будьте мудрими та ніколи не одягайте на себе корону “всезнайства”, бо з неї починається шлях деградації.
Сподобалась стаття? Оціни її!
Отримуйте корисну інформацію першими!

Отримуйте корисну інформацію першими!
Сподобалась стаття? Підписуйтесь та отримуйте корисну інформацію першими!
Ми гарантуємо кожному нашому читачу відсутність спаму, нав'язливої реклами та вторинної інформації.